Сьогодні у всьому світі, в тому числі і в нашій країні, в зв'язку з посиленим ростом інформації, через швидкі зміни в інформаційному світі, певні знання швидко "старіють" і стають непридатними для прогресивного застосування. І в суспільстві виникає потреба в особистостях здатних до самореалізації, до саморозвитку, в людях які мають нестандартне мислення, які можуть внести нову якість у соціальне і виробниче життя, у культуру народу.

Тому сьогодні інформаційна освіта поступається місцем освіті, де основними стають універсальні засоби розумової діяльності та особистої техніки творчості мислення учнів. Такою є креативна освіта.

Сгеаtivе  - (з англійської) творчій. Тому іноді ототожнюють творчість із креативністю. Творчість не завжди дає творчій продукт, а креативність включає в себе здатність до створення творчого продукту (нові способи, нові рішення, нові варіанти). Творча, активна особистість формується переважно умовами виховання, впливом соціального середовища і системи освіти і навчання. Якщо ж творча активність  виявляється і за відсутності чи недостатності зовнішніх умов, то таку творчу активність називають креативною. Креативність базується на специфічних психофізіологічних особливостях індивіда, зокрема на високій динаміці правої півкулі головного мозку (образне мислення).

Креативна освіта відходить від механічного перенесення знань, а за основу взята пошукова діяльність учнів, що ідуть шляхами наукового дослідження до встановлення фактів, формування проблем, гіпотез і аж до вирішення їх і пояснення,

Креативна освіта визначає таку організацію навчання, виховання і розвитку творчої активності, яка прагне отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності і самостійного створення нового. Бо сrеаtion від латинського - створення.

Фізика – основа техніки, тому широко використовується для досліджень в біології, географії, історії. В наші дні радіо, телебачення, популярна література активно знайомлять з новими досягненнями науки та техніки. Цю інформацію необхідно використовувати, узагальнювати та застосовувати на уроках. Цілий ряд фізичних відомостей учні отримують на уроках біології, географії, природознавства, за рахунок власних спостережень за рослинним світом та природними умовами. Між предметні зв’язки сприяють формуванню в учнів цілісного представлення про явища природи, допомагає їм використовувати свої знання при вивченні різних предметів.

Під час вивчення фізики ми використовуємо знання учнів з інших природничих наук: біології, хімії, географії, математики. Також при вивченні деяких питань в цих науках використовуються знання з фізики.

ІНТЕГРАЦІЯ ФІЗИКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ

Під час вивчення теми «Змінний струм» для отримання рівняння змінного струму використовуємо поняття похідної функції (похідна складної та тригонометричної функцій)

Таке поняття як атмосферний тиск учні починають вивчати на уроках географії в 6 класі, далі на уроках фізики в 8 класі та в 9 класі використовують його на уроках біології.

Елементи геометричної оптики вивчають учні в 7 класі на фізиці та під час вивчення будови ока на біології в 9 класі.

В алгебрі при вивченні визначеного інтегралу розглядається питання його застосування в фізиці. Відповідно після цього учні можуть отриманні вміння потім використати при розв’язування фізичних задач.

Поняття механічного руху учні починають зустрічати на уроках математики потім вже на фізиці. Графіки руху вивчать в курсі математики 6 класу, алгебри 7 класу та в курсі фізики 8 та 10 класів.

З поняттям дифузії знайомимо учнів на уроках природознавства в 5 класі, на уроках фізики в 7, 10 класах, на уроках біології в 7 та 9 класах.

Інтеграція вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу. Через інтеграцію здійснюється підхід до навчання через розвиток креативності особистості, тому що учень сам у змозі обирати «опорні» знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю.

Впровадження інтеграції в навчальний процес актуальне, тому що

дає змогу:

• “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми, усувати дублювання у вивченні ряду питань;
• ущільнити знання, тобто реконструювати фрагмент знань таким чином, засвоєння якого вимагає менше часу, проте породжує еквівалентні загально навчальні та технологічні уміння;

- опанувати з учнями значний за обсягом навчальний матеріал, досягти               цілісності знань;

- залучати учнів до процесу здобуття знань;

- формувати творчу особистість учня, його здібності;

- дати можливість учням застосовувати набуті знання з різних навчальних   предметів у професійній діяльності.

   Пропоную розглянути декілька методичних прийомів і завдань до них, які сприяють розвитку креативного мислення. Їх можна застосовувати на уроках фізики та позакласних заходах.

І. Пошук альтернатив.

   Разом з дітьми прагнемо винайти найбільшу кількість різних рішень певної задачі. Пошук альтернатив може не дати результату, проте замість прийняття найбільш ймовірного варіанту виробляється звичка шукати інші можливості. З метою активізації пошуку альтернатив, висуваю учням обмеження – деяке фіксоване число альтернативних шляхів підходу до ситуації. У результаті можуть виникнути такі ситуації:

1. з одного боку, учні шукають альтернативні рішення проблеми;
2. з другого боку, вичерпавши ймовірні варіанти, вони намагаються досягти обмежень і при цьому вигадують штучні рішення, які іноді містять протиріччя.

Приклади:

1. Описати лід, використовуючи всю відому інформацію, отриману за допомогою органів чуття. Обмеження – 10.

Твердий, холодний, кристалічний, прозорий, без смаку, під час нагрівання перетворюється на воду, утворюється з води, може мати нерівності поверхні, сніжинки – це лід, температура завжди менше або дорівнює нулю.

2. Тема «Об’єм. Одиниці об’єму».

Описати об’єкт, його характеристики (властивості, параметри, дії). Об’єкт – мензурка об’ємом 500 мл, у яку налито вдвічі менше води. Обмеження – 5. 

Варіанти відповіді:

• мензурка на половину заповнена водою;
• на половину пуста мензурка з водою;
• якщо вдарити, то мензурка розіб’ється, а вода – розіллється;
• якщо нахилити мензурку, то поверхня води залишається паралельною поверхні столу;
• 250 мл води в ємкості 500 мл.

3. Вправа «Літера». Тема «Сила. Одиниці вимірювання сили». Що є одиницею вимірювання сили? Як її записати? Один із учнів (або вчитель) називає елементи літери та їх розташування: ця буква складається із двох вертикальних і однієї горизонтальної палиць. Клас записує в зошитах літеру: Н чи П.
4. Гра «Пантоміма». Учень мімікою зображає модель об’єкту чи процесу. Учні класу вгадують завдання. Така гра активізує фантазію всього класу та є ефективною у 7 – 8 класах і під час проведення тижня фізики. Наприклад, зобразити двигун внутрішнього згоряння, танення льоду, кипіння води тощо.
5. Вправа «Пошук причин». Наприклад, вода у чайнику не кипить. Чому? Калюжі на дорозі не висихають. Чому?
6. Вправа «Третій – зайвий». Що зайве: телефон, саксофон, магнітофон? 

Варіанти відповіді:

• саксофон – не є електричним приладом;
• саксофон – отримав назву за прізвищем винахідника;
• саксофон – музичний інструмент;
• телефон – слово має найменшу кількість літер;
• магнітофон – слово має найбільшу кількість літер;
• магнітофон – відтворює звук з магнітної стрічки.

ІІ. Зняття штучних обмежень.

   Під час опису об’єктів чи процесів виникають штучні обмеження, які треба відкинути під час пошуку рішень. Головне – розуміння того, що будь-які припущення можуть підлягати сумніву.

1. Інтерпретація відсутньої або неповної інформації на малюнку чи в тексті. Описати об’єкт, систему, явище тощо. У цьому випадку:

а) показую учням частину малюнка, а другу частину вони інтерпретують;

б) даю фізичний диктант, у якому учням треба відновити відсутні слова, фрази.

Наприклад, показую малюнок, на якому пасажири автомобіля відхилилися вправо (вліво, вперед, назад). Учні визначають, як рухається авто або яке світло горить на світлофорі.

2. Моделювання за встановленими правилами. Наприклад, скласти ланцюг із об’єктів (слова, малюнки, знаки) так, щоб два сусідніх мали спільні ознаки.

Струм       амперметр       вольтметр      А.Вольта      винахідник      Гальвані

3. «Чомучки».  До учнів ставиться питання пояснити, чому …

• Чому колеса круглі?
• Чому люди не літають?
• Чому у залізниці дві рейки?

ІІІ. Роздуми від зворотного. Об’єкти чи процеси розглядаються такими, як вони є, а потім – з інших позицій для того, щоб зрушити з місця під час процесу пошуку рішень проблеми.

1. Зміни словосполучення (термін): білий сніг – чорна вода, заряджена частинка – нейтральний атом, випаровування – конденсація, плавлення – твердіння.
2.  Визначити ознаки об’єкту чи процесу за протилежними за змістом характеристиками: температура зменшується, відстань між молекулами зменшується, молекули рухаються повільніше, потенціальна енергія взаємодії молекул збільшується. Який це процес? Відповідь: це процес нагрівання (температура збільшується, відстань між молекулами збільшується, швидкість руху молекул збільшується …).
3. За ознаками об’єкту чи процесу знайти йому протилежні.
4. Складання пазлів. Картки із зображенням об’єктів, явищ, процесів розрізаються на окремі фігури довільної форми. Завдання – скласти пазли, визначити зображений об’єкт чи процес.

Таким чином, креативна освіта відповідає такій організації навчання, виховання і розвитку творчої активності, у якій як педагог, так і учень має сприятливі умови для самореалізації,  прагне до  отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності і самостійного створення нового.

З метою розвитку креативності особистості рекомендуємо:

1. Створювати  на уроках психологічно безпечну, розкуту атмосферу для стимулювання зацікавленості учнів у предметі, творчій і дослідницькій діяльності.

2. Використовувати у навчально – виховній діяльності психологічні вправи, завдання, що сприяють розвитку  дитячої фантазії та уяви.

3. Змінити ставлення до дитячого фантазування, а саме, не критикувати та не зупиняти дитячу фантазію.

4. Розвивати дитячу творчість, використовуючи такі види роботи:

• створення соціальних проектів;
• імпровізаційні ігри;
• творчі ігри.

5. Розвивати творчі здібності як вчителів так і учнів, використовуючи методи комбінування та асоціювання, пам’ятаючи, що творча робота визначається гнучкістю, легкістю, результативністю та оригінальністю.